Правила безпечної поведінки на водоймах взимку

 

Зима - чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радощів вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах! Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід, а саме тонкий лід.

Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини .

Ця інформація досить цікава: лід блакитного кольору - найміцніший, а білого - значно слабший.

Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см.

Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.

При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.

Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов'язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці.

Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг!

 

Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.

Спробуємо з’ясувати, що трапляється з людиною, яка опинилася в холодній воді .

У людини в крижаній воді перехоплює дихання, голову ніби здавлює залізний обруч, серце скажено б'ється. Щоб захиститися від смертоносного холоду, організм включає захист – починається сильне тремтіння. За рахунок цього організм зігрівається, але через деякий час і цього тепла стає недостатньо. Коли температура шкіри знижується до 30 градусів, тремтіння припиняється і організм дуже швидко охолоджується. Дихання стає все рідше, пульс сповільнюється, тиск падає. Смерть людини, що несподівано опинилася в холодній воді, наступає найчастіше через шок, що розвивається протягом перших 5–15 хвилин після занурення у воду або порушення дихання.

 

У випадку, якщо ти все ж провалилися під лід:

не піддавайся паніці, утримуйся на плаву, уникаючи занурення з головою;

клич на допомогу;

намагайся вилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;

намагайся якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;

вибравшись на лід, перекотися і відповзай в той бік, звідки ти прийшов, де міцність льоду вже відома.

Далі тобі необхідно переодягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуй будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, по можливості випити чогось гарячого.

Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя почесно, але перш ніж кинутися до того, хто провалився, тобі необхідно:

покликати (якщо це можливо) на допомогу дорослих;

знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку);

оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього.

Якщо ти впевнений, що зможеш (чи готовий) врятувати людину, то:

крикни, що ти йдеш на допомогу;

наближайся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки;

підклади під себе лижі, дошку, фанеру;

обговори свої дії з постраждалим (домовся про команду, на яку потужним ривком ти будеш його тягнути, а він в цей час намагатиметься виштовхнути тіло на поверхню);

не підповзаючи до самого краю ополонки, подай потерпілому палицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід;

витягнувши потерпілого на лід, разом із ним поповзом повертайся назад.

Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку.

Отже, будь обережним, не ризикуй своїм життям!

Правила безпеки взимку

 

• Узимку треба йти не поспішаючи, аби не впасти і не травмуватися.

• Якщо травму одержав товариш, ніколи не тікай з місця пригоди, а постарайся допомогти йому, поклич дорослих.

• Не перегрівайся і не переохолоджуйся, не їж снігу та криги, бо це шкідливо для здоров'я.

• Не торкайся язиком та мокрими руками до металу — отримаєш опік.

• Не катайся на санчатах та лижах поблизу автомагістралей, трамвайних та залізничних колій — транспорт може травмувати тебе.

• Під час зимової негоди не вирушай наодинці в далеку подорож — заблукаєш.

• На лід річок та озер ступай обережно, на ковзанах катайся тільки тоді, коли переконаєшся, що товщина льоду дозволяє це робити.

Поради Королеви Безпеки:

• Перший крижаний покрив на водоймах не можна використовувати для ігор та розваг. Молода крига на початку свого утворення не міцна, тонка і ваги людини не витримує.

• Дочекайся, доки на річці стане міцний лід, а тоді вже розважайся. Який він, міцний та неміцний лід?

Якщо товщина льоду 12 см, він прозорий, з синюватим чи зеленуватим відтінком, лід вважається міцним. Сміливо ставай на нього!

Якщо при відлизі лід вкривається водою, замітається снігом, а потім замерзає, стає білим чи жовтуватим, він не міцний. Ходити, ковзатись на ньому небезпечно.

З наближенням весни крига стає крихкою (хоча товщина ще й зберігається). Все! Зимові розваги закінчились. Ні кроку на лід!

Перш ніж ступити на лід, упевнись, чи міцний він.

Кататися можна тільки в спеціально відведених для цього місцях, які контролюються дорослими. (Відкриття катка на водоймі дозволяється при товщині льоду не менше 25 см).

Будь обережним там, де з'явилась теча, де в водойму впадають струмки.

Недопустимо ходити по льоду: в нічний час, в незнайомих місцях.

При переході по льоду необхідно йти один за одним на відстані 5 м. Важкі вантажі перевозять санками.

Веселої та безпечної вам зими!

Що таке дитячий тривожний рюкзак?

Екстрений наплічник (тривожний або надзвичайний рюкзак) – це базовий набір речей, які життєво необхідно мати дитині для того, щоб вижити в екстремальній ситуації, зокрема під час війни. 

Краще укомплектовувати цей набір не в сумку, а саме в рюкзак, тому що наплічник зручніше носити. Швидко одягнув на спину і пішов до укриття. Із сумкою це буде складніше, адже руки в такому разі будуть зайняті, та й утомлюватимуться набагато швидше. 

Тривожний рюкзак для дитини дошкільного віку має бути компактним, міцним і зручним. Важливо, щоб із ним за плечима вона могла самостійно пройти пішки певну відстань.

Також треба враховувати варіант, що інколи дорослому доведеться нести як рюкзак дитини на руках, так і її саму, якщо вона дуже втомилася або погано почувається.

Що має бути у тривожному наплічнику малюка?

Чіткого переліку того, що покласти у тривожний рюкзачок дошкільника, немає в жодній країні світу. Проте є рекомендації педіатрів, психологів і Органів управління цивільним захистом населення. 

Оскільки діти більш чутливі до збудників захворювань і відсутності належних умов, вони мають бути забезпечені всіма необхідними засобами для підтримки особистої гігієни та здоров’я.

Час від часу перелік речей потрібно оновлювати в залежності від пори року та температури на вулиці. Основні з них:  

• замітка від батьків, де зазначено ПІБ дитини, контактні дані батьків і ближніх родичів (імена, номера телефонів, адреси);
• для сигналу: свисток
• копія свідоцтва про народження дитини, а не оригінал (він має бути у батьків);
• їжа та напої: пляшка чистої води, галетне печиво;
• засоби особистої гігієни: дитячі вологі серветки, вакуумні пакети із застібками на різні випадки життя, які можна використовувати для блювотиння в умовах психологічної паніки, ходіння в туалет та ізолювати неприємний запас після;
• одяг:тепла кофта, невеликий плед;
• дитяча аптечка: лише індивідуальні ліки дитини (загальні ліки будуть в аптечці педагога);
• для дозвілля – іграшка невеликого розміру, книжка або будь-яка інша улюблена річ, що допоможе подолати психологічні паніку, атаки, страх та відволікати дитину до виходу з укриття чи приходу рятувальників в разі блокування виходу на поверхню.

Такі ліки, як зеленка, дитячий крем, жарознижувальний сироп, вата, судинозвужувальні краплі для носа, бинт, лейкопластир, антисептик мають бути в аптечці дорослого.

Як правильно складати речі у тривожний рюкзачок?

Щоб захистити вміст тривожного рюкзака від вологи та псування, необхідно використовувати вакуумні пакети із затискачем.

Рюкзак не повинен нахилятися в жодну зі сторін. На обох плечах навантаження має бути однаковим. Легкі предмети (одяг, білизна) мають розташовуватися внизу та спереду рюкзака. Найбільш важкими будуть їжа та вода, тому вони мають знаходитися  близько до спини, у верхній частині багажу. Це наближає центр ваги, зменшує навантаження на хребет, не заважає рухам і нахилам. 

Як мотивувати дитину завжди мати при собі тривожний наплічник під час повітряної тривоги?

Часом малюки вередують, відмовляються брати із собою в садок рюкзачок. Ці ситуації трапляються, коли дитина не розуміє для чого їй ці предмети, як та коли ними слід користуватися. Дитина має знати, що є у неї в рюкзаку, як ними користуватися та коли починати відкривати.

У цьому допоможе спеціальна дидактична гра “Тривожний рюкзачок для малюка”, розрахована на гравців 3-5 років. У неї можна грати разом із батьками або у групі дітей. Вона полягає в тому, що дитина має підібрати за силуетними зображеннями усі необхідні предмети, назвати їх та розповісти як ними користуватися і за яких умов. У людини, так як і дитини, виникає страх лише тоді, коли вона не знає, чого очікувати (страх невідомості). Якщо дитина знатиме, як діяти у різних ситуаціях, то з високою ймовірністю вона саме так і вчинить. У цьому і полягають ігрові практикуми. Доцільно цю гру провести вдома з реальними предметами, кожного разу пояснюючи, що, для чого і коли використовувати!

Такі ігри навчають бути готовими до надзвичайних ситуацій в умовах воєнного часу, мати спокій та врівноваженість. Саме це потрібно всім українцям для перемоги. Тоді все буде Україна!

 

БЕЗПЕКА НА ДОРОЗІ – ЦЕ БЕЗПЕКА ЖИТТЯ

Життя людини має дуже велику цінність. А безпека на дорозі – це і є, насамперед, безпека життя.

            Дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та інших міжнародних організацій свідчать про кричущу ситуацію з безпекою дорожнього руху в більшості країн. За оцінками ВООЗ, якщо не вжити термінових заходів, аварії на дорогах стануть головною причиною смертності у світі, випередивши серцево-судинні захворювання та СНІД. Дорожньо-транспортні пригоди називають “убивцею № 1” у світі.

            За статистикою, щогодини на дорогах світу гине 9 дітей. У тридцятьох випадках зі ста їхня загибель пов’язана з їх власною неправильною поведінкою на дорозі, а не з помилкою водія. Прикро визнавати, але за рівнем смертності від дорожньо-транспортних пригод Україна посідає п’яте місце в Європі.  Найпоширенішим видом ДТП є наїзд на пішохода. На цей вид припадає до 50 % усіх ДТП.

            Часто діти потрапляють в ДТП із-за того, що під час переходу вулиці розмовляють по мобільному телефону або ж слухають в навушниках музику, оскільки у цей час розсіюється їхня увага та вони не у змозі контролювати ситуацію на дорозі.

            Автотранспорт вулицями рухається з різною швидкістю. Ситуація може змінюватись блискавично, і тому під час переходу вулиці необхідно постійно і уважно за нею спостерігати. Переважаюча кількість нещасних випадків з пішоходами, пасажирами трапляється саме тоді, коли вони поспішають, хвилюються, біжать. Вулиця оманлива: в цю хвилину немає жодного транспортного засобу, а через секунду він може непомітно виїхати з провулку чи з-за повороту.

            Перехід вулиці – це лише 10-20 секунд, і тому варто на цей час припинити розмови й уважно спостерігати за дорогою. Переходити дорогу треба тільки в місцях спеціально відведених для цього – це є пішохідні переходи (у тому числі підземні і надземні). Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїжджої частини у місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід оцінить відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість та впевниться у відсутності небезпеки.

Правила, які важливо знати:

• Зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;
• Перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідним переходом);
• Не переходити вулицю, почувши сигнал машин екстреної допомоги або спецмашин;
• Під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч; переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;
• Триматися подалі від машин, що виїжджають заднім ходом;
• Ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;
• Не бігти через дорогу.
• Для переходу дороги треба знайти безпечне місце якомога далі від повороту;
• Не виходити на проїжджу частину дороги із-за перешкоди.

 

Основні правила для пішоходів:

 

1. Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не ускладнюючи рух на велосипедах і мопедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому – по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.
2. За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.
3. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світловідбиваючі елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
4. Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає – по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.
5. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
6. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.
7. У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.
8. Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об’єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
9. Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, – на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.

 

Пішоходам забороняється:

            а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

            б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;

            в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;

            г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділююча смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

            ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

            д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

 

Як діяти: шість правил безпечного поводження при виявленні вибухонебезпечних предметів