ЗДО №1, ЗДО №1 "Пролісок" м. Хмільника, Хмільник
Вінницька область, Хмільницький район

Безпека дітей влітку

Якщо необхідно залишити дитину вдома саму

  1. Навчіть дитину:
    • обслуговувати себе – сходити в туалет, вимити руки, налити собі води тощо;
    • користуватися телефоном – щоб вона знала, як зателефонувати батькам, а також у аварійні служби. Налаштуйте на домашньому телефоні кнопку «швидкого набору», натиснувши на яку дитина зможе миттєво зв’язатись з кимось із батьків;
    • нікому не відкривати вхідні двері. У батьків (бабусі з дідусем) є свої ключі, тож їй ліпше взагалі не підходити до дверей, якщо хтось чужий натисне вхідний дзвінок;
    • самостійно гратися, малювати, ліпити, розфарбовувати тощо - поки батьків немає, дитина розважатиме себе у безпечний спосіб.

 

Як організувати безпечну прогулянку на природі

 

Пам'ятка для батьків

  • Детально продумайте маршрут прогулянки.
  • Дізнайтеся, які отруйні рослини поширені у вашому регіоні та в тій місцевості, куди збирає­теся йти.
  • Подбайте про достатній запас питної води. Її кількість має перевищувати норму можливого споживання. Зважайте на тривалість запланованої прогулянки.
  • Візьміть із собою аптечку. Мінімальний її склад: бинт, стерильні серветки, пластир бактери­цидний, перикис водню, 5%-вий спиртовий розчин йоду, 1%-вий розчин брильянтового зеленого, активоване вугілля, знеболювальні ліки (парацетамол, ібупрофен тощо), протиалер- гійні засоби (діазолін тощо), охолоджувальний пакет, ножиці.
  • Подбайте, щоб одяг дитини для прогулянки захищав її від контакту з отруйними рослинами - кофтинка має бути з довгими рукавами, штанці - із цупкої тканини тощо.
  • Ознайомте дитину з основними правилами поведінки:
  • не відходити далеко від дорослих;
  • не збирати й не куштувати ягоди та гриби;
  • не торкатися та не зривати квітів і трав.

Питний режим і раціон

 

У спеку організм дитини потребує більше питної води, іноді до кількох літрів на добу понад норму. Тому треба забезпечити дітей достатньою кількістю питної кип`яченої води як під час перебування у групових приміщеннях, так і на прогулянці. Питну кип`ячену воду дають після охолодження до кімнатної температури. Її зберігають у добре вимитому посуді й змінюють не рідше одного разу на добу (п. 1.5 Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом МОН, МОЗ від 17. 04. 2006 № 298/227).

Оскільки більшість дітей забувають пити воду, то вихователі контролюють цей процес.

Під час перегрівання уповільнюється обмін речовин в організмі дитини, зокрема окислювальні процеси, а відтак зменшується потреба в калоріях. Це впливає на калорійність добового раціону. Утім не варто обмежувати в ньому кількість жирів та білків, оскільки саме влітку діти інтенсивно ростуть. Їжа в спеку має містити достатню кількість жирів. Рекомендують також збільшити кількість тваринних білків, не зменшуючи загальної їх кількості.

У спеку організм дитини втрачає з потом значну кількість вітамінів, особливо вітаміну С, макро- та мікроелементів. Тому в літньому раціоні дітей має бути багато свіжих овочів, фруктів та ягід, а також достатня кількість солі. Це не означає, що страви потрібно більше солити, достатньо тієї кількості, що передбачена їх рецептурою.

За високої температури повітря зменшується слиновиділення, тому не включайте в примірне двотижневе меню на літній період занадто сухі або в`язкі страви. Самопочуття дітей у літню спеку поліпшать кисло-солодкі компоти та соки, а також ряжанка, кефір, наріне. Ними ліпше замінити гарячі чай та кавовий напій.

Завдання дорослих – створити комфортні умови для перебування у дошкільному навчальному закладі в спекотні літні дні та знати, як надати домедичну допомого в разі перегрівання.

Симптоми теплової перевтоми:

  • підвищена температура тіла
  • прохолодна, волога, бліда або почервоніла шкіра
  • головний біль
  • нудота
  • блювання
  • запаморочення
  • утома
  • тривожність

Домедична допомога в разі перегрівання

  • Покладіть потерпілого в затінку або в добре провітрюваному приміщенні, розстібніть комір та зніміть взуття.
  • Дайте випити прохолодної води.
  • Обережно помасажуйте м`язи у разі теплових судом.
  • Прикладіть вологі прохолодні компреси до голови, а також на ділянки великих судин (бокові поверхні шиї, пахви, пах).
  • Для загального охолодження організму обгорніть потерпілого мокрим простирадлом і обдувайте його холодним повітрям.
  • Пам`ятайте, не слід охолоджувати постраждалого повністю, зануривши його у холодну воду.
  • У разі зупинки дихання розпочніть проведення серцево-легеневої реанімації.
  • Забезпечте постійний нагляд за потерпілим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги.

 

Як привести дитину в садок і залишити її там без сліз

Фото без опису

Іноді величезною проблемою для дорослого стає привести свого малюка до дитячого садка і залишити його там. БЕЗ СЛІЗ! Тобто залишити дитину в садку — проблема не така велика. Проте зробити так, щоб малюк не розплакався, не хапався щосили за маму, тата чи бабусю, не кричав так, що чутно навіть за три квартали, — ось справді складне завдання. У цій статті ми розповімо батькам про те, як змінити ситуацію, зробити так, щоб дитина йшла в садок із задоволенням та усмішкою, не почувалася кинутою і самотньою, не переживала прикрість і нерозуміння.

Спершу проаналізуємо, що відчуває дитина, яку привели до дитячого садка. Наприклад, якщо це сталося з нею вперше.

♦ Дитині дуже страшно, оскільки все здається абсолютно незнайомим.

♦ Дитина не розуміє, навіщо її сюди привели.

♦ Вона дуже хоче повернутися туди, де їй тепло, спокійно і звично, тобто додому.

♦ Вона боїться нових людей — нянечки, виховательки та інших незнайомих дорослих.

♦ Малюк поки що не вміє знайомитися з дітьми і вважає навколишнє середовище ворожим для себе.

♦ Він ще не готовий відірватися від мами або тата, не почувається в безпеці, коли їх немає поряд.

І це ще не всі почуття, які переживає дитина. При цьому вона ще не може повністю усвідомити їх і висловити. Якщо ви запитаєте в малюка, чого він плаче, він не зможе відповісти вам. 

А що відчуває дитина, яка в садку вже не вперше, але при цьому ніяк не хоче відпускати свою рідну і улюблену людину?
• Малюк може досі відчувати страх перед новими обставинами або вихователькою (нянею).

• Він може відчувати образу на батьків за те, що вони залишають його самого і йдуть.

• Дитина могла стати жертвою дитячої агресії в попередні дні, і тому відчуває страх, відмовляється залишатися в групі.

Навчіться «відпускати» дитину емоційно, тоді і їй буде набагато легше.

Чого нам, дорослим, не треба робити, якщо ми хочемо без проблем піти з дитячого садка на роботу або у справах?

• Не треба залякувати дитину дитячим садком в інший, «недитсадковий» час («Якщо погано поводитимешся, віддам тебе в садок на весь день!»).

• Не слід погіршувати ситуацію, раз у раз повторюючи дитині про те, що вам треба скоріше йти, що вам ніколи, що ви спізнюєтесь на роботу. Намагайтесь планувати свій ранок так, щоб у вас був час поспілкуватися з дитиною, спокійно дійти до садка, поговорити з вихователькою, обійняти і поцілувати свого малюка. Інакше в дитини виникне відчуття, що ви від неї біжите геть.

• Не говоріть дитині, що, якщо вона плакатиме, ви взагалі за нею не прийдете. Малюк обов’язково запам’ятає ваші слова. Вони його злякають, адже найбільший дитячий страх — це страх загубитися і залишитися самому. Тоді гучна істерика наступного дня вам забезпечена.

• Не брешіть дитині. Не можна говорити малюкові, що нікуди не підете, і при цьому йти тоді, коли він захопився грою. Це дуже боляче і прикро.

Не обманюйте дитину, кажучи, що нікуди не підете. Вона сприйматиме це як обман.

А тепер розглянемо правильне розв’язання проблеми.

• Перш ніж вести малюка до дитячого садка, намагайтесь створити позитивний образ садка у його свідомості. Розповідайте про те, як у садку цікаво, як весело грати з дітьми, дізнаватися щось нове, які там є іграшки.

• Почніть освоювати територію садка ще до того, як малюк його відвідуватиме. Попросіть дозволу погуляти на майданчику, зайти в групу, походити по коридорах. Для дитини дуже важливо, щоб обстановка була хоч трохи знайомою.

• Знайдіть хорошу, розумну, добру, люблячу дітей виховательку. Вона не повинна кричати, принижувати дітей, бути байдужою. Познайомте з нею малюка заздалегідь. Можливо, навіть поводіть дитину деякий час у групу просто на прогулянку.

• Ще до початку відвідування садка створюйте більше таких ситуацій, у яких дитина могла б спілкуватися з іншими малятами. Навчіть її грати в спільні ігри, знайомитися, ділитися, відстоювати свої інтереси.

• Іноді причина дитячих сліз у садку — небажання батьків відпускати малюка. Тому спершу розберіться з власними почуттями. Якщо мама, ледь не плачучи, тримає малюка за ручку і насилу відпускає до дітей, малюк плакатиме і сам, намагаючись викликати ще більшу жалість у мами. Переконайте себе, що в дитячому садку дитині комфортно, що їй весело грати з малятами, що ви знайшли хорошу виховательку тощо.

• Якщо ви розумієте, що вам важко впоратися з емоціями, а комусь із близьких зробити це простіше, або дитина когось із близьких відпускає легше, нехай саме ця людина і відводить малюка до садка. Наприклад, з мамою розлучатися важко, а з татом трохи легше? Тоді нехай тато відводить дитину вранці.

• Хваліть малюка «за мужність і героїзм», якщо він зумів впоратися зі своїми емоціями, тобто якщо раніше він плакав, а сьогодні спокійно вас відпустив, не забудьте увечері похвалити його.

• Давайте малюкові в садок його улюблені м’які іграшки, які символізують домашній затишок і тепло. Іграшки допоможуть дитині впоратися з почуттям самотності.

• Можете дати дитині сімейні фото. Тоді вона відчуватиме, що ви поруч. Їх можна прикріпити в шафці.

• Частіше говоріть малюкові про те, як ви його любите. Розкажіть про свої почуття, які виникають у вас тоді, коли він у дитсадку: «Я дуже сумую за тобою. Але я знаю, що тобі в садку добре і весело. Час мине дуже швидко. Я за тобою прийду, і разом ми гулятимемо. Я теж чекаю вечора».

І найголовніше: шановні батьки, пам’ятайте, що Ваш малюк не винний у тому, що йому саме без Вас страшно і самотньо. Тому не потрібно сварити його за сльози вранці.

 

Як регулювати взаємини між дітьми

Фото без опису

Чому братики й сестрички, які дуже люблять одне одного, нерідко конфліктують, обзиваються, б’ються, псують іграшки та скаржаться одне на одного? Тому, що саме в такий спосіб вони ділять батьківську любов і увагу, загальну територію. А ще в таких домашніх умовах вони тренуються будувати взаємини зі світом, і родина виявляється моделлю, на якій можна спробувати поводитися по-різному. Є кілька розумних принципів, яких слід дотримувати, якщо ви хочете, щоб взаємини між вашими дітьми були гармонійними.

Якщо у вашій родині не одна дитина, а двоє, троє… Загалом, якщо у вас більше ніж одна дитина, то вам напевно доводиться досить часто мирити їх, допомагати з’ясовувати взаємини, а іноді й рознімати бійки. Особливо актуальними постають такі проблеми на канікулах. Адже в цей час у дітей з’являється більше спільних справ, вони частіше перебувають на одній території, тому частіше сваряться і не завжди розуміють одне одного. Саме тут допомогти мають мудрі, тактовні дорослі. Чого в таких випадках робити не рекомендовано?

  • Утручатися в дитячі взаємини і нав’язувати свої правила.
  • Приставати на сторону одного з малюків, навіть якщо він менший.
  • Грубо поводитися з дітьми.
  • Уважати, що дитячі проблеми — це дурниця й дріб’язок.
  • Відправляти дітей у різні кути для покарання й не намагатися з’ясувати причини сварки.
  • «Роздмухувати» проблему, якщо в дітей виникла дрібна сварка.

У кожної дитини вдома повинна бути своя територія.

Нехай це буде навіть не окрема кімната, а частина кімнати. Дорослі мають облаштувати все так, щоб кожен з малюків розумів: це моє місце, воно є недоторканним, я можу тут робити все так, як мені подобається. Це дуже важливий аспект у вихованні дітей. Він допоможе вам прищеплювати дітям повагу одне до одного і водночас дасть можливість відпочивати одне від одного. Адже нерідко сварки виникають саме через те, що діти позбавлені можливості відпочити від змушеного спілкування.

Не розділяйте дітей за віковим принципом.

Ця поширена помилка батьків постійно надає меншій дитині рольопікуваної, захищеної. Натомість старшу дитину вважають агресором, кривдником. Хоча насправді нерідко ситуація є зворотною: саме малята можуть бути провокаторами, які починають конфлікт.

Дитяча сварка не привід для того, щоб карати дітей.

Це привід для того, щоб поговорити з малятами, з’ясувати, що їх тривожить, і навчити розв’язувати проблему самостійно.

Не заохочуйте ябеду.

Нерідко хтось із дітей починає скаржитися на кривдника. Як поводитися в подібній ситуації? Батькам важко не реагувати на таку поведінку, адже це ще й заклик до захисту. І мама з татом квапляться захистити… ябеду. Відмахнутися в такій ситуації також неправильно. Тому найбільш доречними можуть бути такі слова: «Я послухаю і тебе, і Сашка». У такий спосіб ви даєте зрозуміти дитині, що вам важлива її думка, але вам так само важлива й думка іншого.

        Нам дуже хочеться бачити своїх дітей такими, які люблять одне одного, дружать, уміють домовлятися. Та як би ми не намагалися, скільки б не розмовляли з дітьми про любов і добре ставлення одне до одного, сварки між ними однаково виникатимуть. Так відбувається незалежно від різниці у віці між дітьми. Сваряться й ті, хто народився водночас, і діти-погодки, і діти, чия різниця у віці — десять років і навіть більше. Те саме стосується і різностатевих або одностатевих дітей. Побачити родину, у якій діти жили б абсолютно мирно, досить важко. Але слід зауважити: у родинах, у яких взаємини батьків побудовані на взаємоповазі одне до одного, діти сваряться значно рідше.

Отже, ви бачите, що ваші діти сваряться. Ваші дії?

       Спочатку потрібно з’ясувати ситуацію, тобто спостерігати за тим, що відбувається між дітьми. Не факт, що потрібне ваше негайне втручання. Оскільки в педагогіці застосовують медичний принцип «Не нашкодь», намагайтеся стримати свій перший імпульс і дати дітям можливість домовитися самим.

       Дорослий поспішає на допомогу. Але трапляються і такі ситуації, коли без допомоги дорослого дитячий конфлікт не розв’язати, а дитячі взаємини перетворюються на справжню війну між братами й сестрами. Тоді облишмо все і поспішаймо на допомогу. Але робитимемо це дуже делікатно.

       Дотримуйте нейтралітету! Зрозуміли, що до чого? Тоді згадайте головний принцип регулювання дитячих сварок: немає сторони, на яку ви можете пристати. Хоча дуже хочеться захистити скривдженого, ви не маєте права приставати на його сторону, тому що ви батьки. Ваше завдання — відновити справедливість, показати, як слід правильно миритися, як необхідно домовлятися, а не як потрібно домагатися свого, ябедничати або давати здачі.

       Обговорюймо ситуацію разом. Тепер настав час спільної розмови. Напевно в кожної сторони накопичилося чимало образ і питань. Дайте дітям можливість поговорити між собою. Ви самі виступатимете посередником у їхній розмові. Ставте запитання, пояснюйте, як потрібно вислуховувати співрозмовника, чому не можна перебивати. Це потребуватиме якогось часу, але справа того варта. Така розмова вбереже дітей від накопичення образ, навчить проявляти свої емоції й стримувати їх.

       Робимо висновки. Чи потрібно дітям чути думку дорослого про ситуацію? Так, але це не має бути нав’язування вашої точки зору. Натомість запитайте в кожного з учасників конфлікту: «Як ти вважаєш, що тепер робитимемо?», «Як ти міг би вчинити інакше?», «Ти розумієш, чого хотів Сашко?», «Як можна було б домовитися?».

       Чи потрібно миритися до кінця? Слід розуміти, що якщо конфлікт дуже гострий, то діти, можливо, і не готові помиритися відразу. Для остаточного примирення знадобиться час. Тому після розмови потрібно зробити паузу. Вона може тривати навіть не одну годину. Головне — не намагатися видавити з дітей горезвісне «вибач мене», адже у випадку образи й недорозуміння, крім роздратування, у дітей ці слова нічого іншого не викличуть.

 

Логін: *

Пароль: *