Психологічна просвіта (педагоги, батьки). Практичний психолог ЗДО № 1 "Пролісок" Піх О.О.
Літні розваги для дітей . Як провести літо з користю?
Цікаві та незвичні ідеї дитячого дозвілля
(поради для батьків)
Урааа!Розпочалося літо й можна робити стільки цікавих і веселих речей: їсти морозиво досхочу, купатись у річці , кататися на велосипеді цілий день, гуляти з друзями з ранку до вечора.
Батьки можуть придумати безліч цікавих розваг для спільної гри з дитиною,аби провести літо весело та з користю.
Пропонуємо Вашій увазі підбірку незвичних та захоплюючих ігор:
1. Музична стіна
Музична стіна зі всілякими "гримілками" та "шумілками". Це можуть бути старі кришки, каструлі, бляшані банки, ложки і будь-які предмети, за допомогою яких можна видавати звуки.
2. Стіна з водою
За допомогою всіляких ємностей і шлангів споруджується стіна,по якій можна буде пустити воду, щоб вона проходила через усі перешкоди.
3. Кухня на вулиці
Багато хто, напевно, вже призабув, як у дитинстві пекли пироги із землі і робили салати з листя і квітів. Зробіть в селі / на дачі для своїх дітей у дворі невелику кухню, і вони самі придумають чим пригостити вас на обід)
4. Дерев'яний конструктор
З напилених невеликих дерев вийде чудовий будівельний конструктор!
5. Твістер на траві
Фарбою з балончика зафарбовуються круги по трафарету.
6. М'ячики з наповнювачами
З різнокольорових повітряних кульок можна зробити м'ячі, набиті сочевицею, квасолею або горохом. Їх кидають в спеціально зроблені " мішені " , але простіше купити, наприклад, піддони для квітів і зробити мішені з них. Чим далі і чим менша тарілочка, тим більше очок за потрапляння .
7. Дорога-лабіринт
Зовсім випадково у нас вийшла така дорога - лабіринт, намальований водою з лійки!
А це вже підглянутий лабіринт з каменів. Якщо на ділянці є можливість покласти камінчики для стежок, то їх можна зробити дуже цікавими.
8. Водяні бомбочки
Можна просто покидатися або ж зіграти в гру, де гравці поступово відходять один від одного, і виграє та команда або гравець, хто зміг зловити бомбочку з самої далекої відстані.
9. Піньята з повітряних кульок з водою
10. М’ячик з губок
11. Вечірка з мильними бульбашками
Не забувайте про мильні бульбашки! Але запропонуйте їх робити за допомогою різного кухонного начиння - воронок, ситечок і т.д. ))) А щоб вийшло багато маленьких мильних пухирців, треба їх видувати з декількох соломинок.
12. Тема "джунглі"
На будь-якій дачі або в селі можна влаштувати справжні джунглі. На гілки яблунь, слив та вишень можна посадити м'які іграшки тигрів, пантер, мавп, а в кущах смородини можуть пастися зебри і жирафи.
Можна розвісити саморобні ліани, серпантин або просто смужки легкої напівпрозорої зеленої тканини.
Можна перетворитися на якогось звіра або ж стати хоробрим дослідником.
13. Намети
Обов'язково зробити намет.
14. Ігри в наметі
І сховавшись в тіні намету можна пограти в настільні ігри!
15. Мисливці-натуралісти
Малюкам можна запропонувати зібрати ящірок (або що завгодно ще), які спеціально з такої нагоди розбрелися по галявині.
А ще захоплююча та пізнавальна забава - природний "сортер". Можна зробити у вигляді контейнера, куди треба зібрати зображені на картинках предмети.
А можна і роздрукувати на папері спеціальні набори картинок і ставити галочки, коли відшукується потрібний слід, листочок або комаха. Тоді ще добре б "укомплектувати" юного дослідника лупою.
16. Квіткові феї
На листку паперу намалювати схематичні фігурки, а потім приклеїти до них різні пелюстки і листочки. Можна не тільки фей робити, але і будиночки, тварин і все, на що вистачить фантазії.
17. Гербарій
І, звичайно ж, гербарій! Покажіть дитині, який різноманітний рослинний світ. Можна вибрати шматочок саду і подивитися скільки різних рослин є на такому невеликому просторі.
18. Прес для квітів
До речі, висушити квіти і листочки можна не тільки під купою важких книг, а й просто покласти їх між картонок і затягнути гумками.
А з вже висохлих квітів можна зробити картини, закладки, листівки.
19. Малюнки крейдою
Дуже красиво виходить, якщо малювати вологою крейдою, нашаровуючи кольори один на одний. Наприклад, блакитний + рожевий, жовтий + зелений + помаранчевий і т.п.
20. Повітряні змії
Попускати повітряних зміїв! Але, якщо немає поблизу відповідного майданчика без проводів та інших перешкод для польоту змія, то можна зробити такий ручний варіант, що теж досить весело )
21. Горіхові човники
Човники з шкарлупок від волоських горіхів. Можна їх запускати хоч в озері, хоч в тарілці у дворі.
Можна ще використовувати чашечки від упаковки з під яєць. Щоб кріпити вітрила (їх, до речі, можна " заламінувати" широким скотчем, щоб не розмокали ) краще використовувати віск або плаваючий пластилін.
Ну і про звичайні паперові кораблики забувати не варто)
22. Башточки з камінчиків
Ще з камінчиків можна будувати невеликі башточки. Тут отрібні зосередженість і терпіння, а камінчики для цього підійдуть абсолютно будь-які.
23.Розмальовані камінці
24. Гра на запам'ятовування з мушлями
Гра на запам'ятовування - на зворотну сторону мушлі наклеюються парні картинки / наклейки . Перевертаючи по 2 мушлі, треба запам'ятати картинки і зібрати парні.
25. Хрестики-нулики
Гра в хрестики-нулики ( камінчики - мушлі) ) на пляжному рушнику.
26. Паперові рибки
Веселенькі рибки з паперових тарілок.
27. Акваріум
Акваріум з картонної коробки з рухомими рибками.
28. Оформлення склянок для варення
Дуже продуктивне заняття - приготування домашніх заготовок і варення! Самі баночки можна дуже красиво оформити і потім взимку комусь подарувати )
29. Літня книга
До речі, йдучи по вулиці або стоячи в якій-небудь черзі, коли дитині особливо нічим зайнятися можна пограти в наступні ігри:
1. Знайди те, що бачу я. Запропонуйте дитині вгадати те, що ви загадали з того, що перед вашими очима. Наприклад, червона машина, велосипед або голуби.
2. У кого цікавіше. По черзі перераховувати цікаві і непримітні речі, які ви бачите. Наприклад, тінь від лампи схожа на метелика, а у того дядька жовті шкарпетки, або просто в небі красиві хмари і т.д.)
30. Веселкове мистецтво
Можна придумати дуже багато веселкових ігор.
А ще можна пофарбувати і листочки і мушлі.
31. Дошка з літніми спогадами
А можна зробити просто колаж з усіх літніх спогадів. Або на дошці з гумками або у формі картини.
Бажаємо усім веселого та цікавого відпочинку!
Крок до школи
Як підготувати дитину до навчання в школі?
Підготовка дітей до навчання в школі - фундамент для майбутньої успішності. Це відповідальний період в житті не тільки дитини, але і кожного з батьків. Початкова школа є переломним моментом на шляху становлення маленької особистості. Змінюється режим і ритм життя, з'являється відповідальність за свої дії, маленькі, але перші обов'язки. Все це в цілому викликає стрес у дитини, і те, як він з ним впорається, багато в чому залежить від правильної підготовки.
Що ж таке «готовність до навчання в школі»? Зазвичай, коли говорять про готовність до шкільного навчання, мають на увазі такий рівень фізичного, психічного і соціального (особистісного) розвитку дитини, який необхідний для успішного засвоєння шкільної програми без шкоди для її здоров’я.
Фізіологічна готовність дитини до школи. Цей аспект означає, що дитина повинна бути готова до навчання в школі фізично. Тобто стан її здоров'я повинен дозволяти успішно проходити освітню програму. Фізіологічна готовність передбачає розвиток дрібної моторики (пальчиків), координації руху. Дитина має знати, в якій руці і як потрібно тримати ручку. А також дитина при вступі в перший клас повинна знати, поважати та розуміти важливість дотримання основних гігієнічних норм: правильна поза за столом, постава тощо
Психологічна готовність дитини до школи. Дитина, що стоїть на порозі початкової школи, повинна володіти внутрішньою позицією, у неї повинні бути сформовані необхідні передумови навчальної діяльності, складена особлива форма спілкування дитини з дорослим. Дорослий повинен бути для дитини авторитетом, взірцем для наслідування.
У психологічну готовність також включаються:
-
навчальна мотивація (дитина хоче йти в школу; розуміє важливість і необхідність навчання; проявляє виражений інтерес до отримання нових знань);
-
вміння спілкуватися з однолітками і дорослими (дитина легко вступає в контакт, неагресивний, уміє знаходити вихід з проблемних ситуацій спілкування, визнає авторитет дорослих);
-
вміння прийняти навчальну задачу (уважно вислухати, з потреби уточнити завдання).
Пізнавальна готовність дитини до школи. Даний аспект означає, що майбутній першокласник повинен володіти певним комплексом знань та вмінь, який знадобиться для успішного навчання в школі.
Підготовка дитини до школи - це дуже важливий процес, тому підтримайте дитину в її прагненні стати школярем: Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть майбутньому першокласникові підтвердити значущість його нової соціальної ролі.
ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА
• Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй роботу вдома,яка відповідає її віку, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".
• Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
• Не лайте, а тим більше - не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".
• Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
• Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.
• Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не зникне.
• Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.
• Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
• Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.
2 квітня - День поширення інформації про аутизм
Діти із РАС– які вони? Або що ви знаєте про аутизм?
Поруч із нами ростуть особливі діти: вони грають з предметами не так, як більшість, вони радіють іншому. Для них не існує норм і правил, звичних для нас, їм незрозуміло і нецікаво те, що роблять інші дівчатка та хлопчики. У них свій, закритий для сторонніх світ, але їм дуже потрібна наша допомога, підтримка і розуміння.
Аутизм (розлади аутистичного спектру (РАС) – це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. Його неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати і адаптувати людину до соціального життя.
Розлади аутистичного спектру починаються у дитинстві, проте зберігаються у підлітковому і дорослому віці. У більшості випадків ці стани проявляються у перші 5 років життя.
Люди з аутизмом можуть бути надзвичайно обдарованими, проте їм потрібно набагато більше часу, щоб навчитися чомусь дуже простому.
На що батькам потрібно звернути увагу:
1.Порушення мови
Частина дітей не розмовляють зовсім, інші відстають від своїх однолітків у мовному розвитку. У віці до 12 місяців не агукають, не виявляють активно радості при наближенні мами або когось із близьких; видають одні й ті ж звуки, в 2 роки у них вкрай бідний словниковий запас (близько 15 слів), до 3 років вони майже не здатні комбінувати слова. Такі діти часто повторюють почуті десь слова і фрази, придумують власні слова (неологізми) і не користуються мовою для спілкування.
2. Відсутність емоційного контакту з людьми
В першу чергу – з батьками. Малюки не дивляться людям в очі, не тягнуться до батьків на руки, не посміхаються, часто чинять опір спробам взяти їх на руки, приголубити. Вони не відрізняють батьків від інших людей, не помічають, що до них хтось звертається.
3. Усамітнення
Дитина з РАС відчуває сильний дискомфорт серед інших людей, а з часом – тривогу. Вони не завжди грають з однолітками, не розуміють емоцій інших людей і тому віддають перевагу усамітненню, яке захищає їх від сильних переживань з приводу складнощів спілкування.
4. Напади агресії
Будь-яка невдача може викликати у дитини спалах гніву, спровокувати істерику, фізичну атаку. Агресія у дітей з РАС може бути спрямована на інших і на самих себе, останнє зафіксовано у 30% хворих.
5. Слабкий інтерес до іграшок
Наприклад, дитина не катає машинку, а годинами крутить її колесо. Інший варіант – прихильність тільки до однієї іграшки або її частини, до одних і тих же дрібних предметів.
6. Стереотипність поведінки, страх змін
Діти з РАС схильні здійснювати одні й ті ж дії протягом довгого часу: повторювати одне і те ж слово, бігати по колу, розгойдуватися з боку в бік, дивитися на обертові об'єкти, вертіти щось тощо.
21 БЕРЕЗНЯ — ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ЛЮДЕЙ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА.
Колектив ЗДО 1 «Пролісок» м.Хмільника приєднався до міжнародної акції «LOTS OF SOCKS» на підтримку людей із синдромом Дауна. #lotsofsocks
СИНДРОМ ДАУНА: ЯКИХ СТЕРЕОТИПІВ ВАРТО ПОЗБУТИСЯ?
Важко знайти людину, яка б не чула про синдром Дауна. І, швидше за все, ви хоча б раз у житті зустрічали людину, яка має цей синдром. Проте міфів та стереотипів навколо цього стану все ще багато. З’ясуємо, що з того, що ви знаєте правда, а що — міф?
Що таке синдром Дауна?
Більшість людей має 23 пари хромосом (всього 46) — половину від батька, половину — від матері. Проте у випадку синдрому Дауна людина має додаткову копію 21-ї хромосоми. Тобто загалом — 47 хромосом. В організмі все взаємопов’язано, і поява додаткового генетичного матеріалу впливає на всі біологічні процеси. Так, у людини з’являються певні особливості, характерні для синдрому Дауна.
Наприклад:
→ слабкий м’язовий тонус;
→ коротка шия;
→ такі люди часто дуже гнучкі;
→ специфічний мигдалеподібний розріз очей;
→ уповільнення процесів росту тощо.
Також люди із синдромом Дауна мають вищий ризик розвитку деяких захворювань. Серед них:
→ вроджена вада серця;
→ проблеми з диханням і слухом;
→ проблеми зі щитоподібною залозою;
→ дитяча лейкемія та інші.
Важливо розуміти, що «вищі ризики» зовсім не означають, що людина із синдромом Дауна обов’язково матиме ці хвороби. До того ж більшість із цих станів успішно лікуються.
Синдром Дауна та когнітивні здібності
Напевно, найпопулярніший та найнебезпечніший стереотип щодо синдрому Дауна стосується когнітивних здібностей. У людей із синдромом дійсно спостерігається затримка когнітивного розвитку та проблеми з пам’яттю. Проте ця затримка, як правило, є незначною або помірною. Люди із синдромом Дауна можуть вчитися, працювати, мати друзів та хобі. Серйозні когнітивні порушення рідко асоціюються із синдромом Дауна.
Міф про вічну життєрадісність
Є розповсюджений стереотип, що люди із синдромом Дауна майже ніколи не сумують та не гніваються. Можливо, ви бачили як часто в медіа та соціальних мережах таких дітей називають «сонячними». Частка правди в цьому є — такі люди дійсно не є агресивними. Проте, як і всі інші люди, вони переживають весь спектр емоцій — гнів, сум, відчай, образу, радість тощо. Тому не варто вважати, що ви не можете образити чи розсердити людину із синдромом Дауна.
Чи потребують діти із синдромом Дауна окремих навчальних програм або шкіл/класів?
Ні, це не так. Діти із синдромом Дауна чудово вчаться та взаємодіють з іншими дітьми в загальноосвітніх школах. Звичайно, у деяких випадках може знадобитись підтримка тьютора/ки (наставника/ці). Є випадки, коли люди із синдромом Дауна завершують коледжі та університети.
Чи дійсно люди із синдромом Дауна рано помирають?
З розвитком медицини середня тривалість життя людини із синдромом Дауна тепер становить 60 років. Проте ще 40 років тому вона становила 25 років.
Те, як буде розвиватися дитина із синдромом Дауна, залежить від усвідомленості та рівня підтримки батьків і суспільства. Будьте свідомими та уважними до людей, які мають такий стан. Прийняття в суспільстві та підтримка — це запорука того, що люди із синдромом зможуть жити повноцінне життя.
16 листопада - Міжнародний день толерантності
Толерантність — це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями. (Кофі Аннан)
Поняття «толерантність» у різних мовах відрізняється смисловими відтінками: в англійській мові – «готовність і здатність без протесту сприймати особистість або річ»; у французькій – «повага свободи іншого, його способу мислення, поведінки, політичних та релігійних поглядів» у китайській – «уміння дозволяти, допускати, проявляти великодушність до інших»; у персидській – «терпіння, терпимість, стійкість, готовність до примирення».
Поведінка педагога, який визнає рівність у спілкуванні, визнає право дитини на свої думки та погляди, відмовляється від домінування й насильства, називається толерантною.
Бути толерантним означає бути великодушним щодо інших, зокрема дітей, поважати їхні права, визнавати право дитини бути інакшою, сприймати її такою, яка вона є. Вміти поставити себе на її місце, співпрацювати з нею на засадах партнерства.
Настановлення на гідне сприйняття дитини – велика сила. Щоб забути про недоліки дитини, бачити тільки перспективу її морального розвитку, слід не тільки опиратися на цей принцип, а й шукати, мислити, знаходити спеціальні прийоми.
Ставлення до дитини, як до особистості – це здатність та вміння педагога поставити себе на місце вихованця, відчути його стан та почуття. Спостерігаючи за дорослими, дитина намагається пізнати та вивчити сама себе. Ставлення дорослого до неї, до її особистості, визначає її свідоме ставлення до самої себе. Необхідно пам’ятати, що схвалення, заохочення добрих вчинків сприяють розвитку позитивної самооцінки. Схвалюйте кожне зусилля, кожен успіх дитини, а не лише кінцевий результат.
Толерантність – це прийняття та повага до чужого вибору, особливостей, думок. Не варто плутати толерантність із поступкою, поблажливістю, відмовою від своїх переконань, байдужістю. Це відкритість до світу та людей, усвідомлення різноманітності навколишнього світу та його унікальності. Толерантність є ознакою впевненості у собі та усвідомленні надійності власних морально-етично-громадянських позицій.
Відсутність толерантності породжує ненависть. Ненависть веде до недовіри. Недовіра тягне за собою віддаленість людей один від одного: самотність і відчуження.
Я помітив, що тільки нерозумні люди хочуть, щоб усі були однакові. Розумні раді з того, що є день і ніч, літо та зима, молоді й старі, що є метелики та птахи, різнобарвні квіти й різного кольору очі, що є дівчатка й хлопчики. А хто не любить думати, того різноманіття, що змушує думку працювати, дратує. (Януш Корчак)
У ЗДО №1 "Пролісок" практичним психологом Піх О.О. до Міжнародного дня толерантності (16 листопада) був проведений тренінг з педагогами під назвою "Засвіти вогник толерантності" (мета:поглибити знання педагогів про поняття «толерантність», «толерантна особистість»; визначити межі своєї толерантності; створити умови для мотивації толерантності в педагогів; розвивати професійну самосвідомість педагогів;гармонізувати взаємини в колективі).
13 листопада - Всесвітній день 
Д о б р е с л о в о
В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".
Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало - дівчинка вже ледве вставала з ліжка.
Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:
- Чогось їй не вистачає. А чого - і сам не можу зрозуміти. Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі - столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.
Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:
- Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці - щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.
Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.
- Ось чого не вистачало Олі,- сказав дід Опанас.- Доброго слова. (В.Сухомлинський)