Навички безпеки для дітей

Формуємо навички безпечної поведінки змалку

У повсякденній турботі про дошкільнят важливим залишається питання профілактичної роботи щодо формування навичок безпечної життєдіяльності. Виникає необхідність, починаючи з дошкільного віку, навчити дітей свідомо ставитися до свого здоров’я, питань особистої безпеки та безпеки навколишніх.

Згідно плану роботи на 2022/2023 навчальний рік в ЗДО №1 «Пролісок» розпочався осінній Тиждень безпеки «Бережімо себе, діти», головною метою якого є поліпшення якості освітньої роботи з дітьми з питань особистої безпеки та захисту життя у надзвичайних ситуаціях.

Завдання дорослих — педагогів і батьків — не залякувати дітей, а, користуючись їх природною допитливістю, навчити правил поведінки, не забороняти або приховувати небезпечні предмети і речі, а в ґрунтовній, цікавій, пояснювальній роботі вчити правильно користуватися ними.

ПОРАДА ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ: навички безпеки для дітей

Довгоочікувані літні канікули настали. У цю пору гостріше постає питання про безпеку дітей. Багато дітей залишаються вдома самі практично на цілий день, бо батьки перебувають на роботі. Чого важливо навчити дитину, якими знаннями й навичками має володіти маленька людина?

Відповідає Марина Сорокіна, координатор психологічної служби

Якщо з підлітками достатньо поговорити, у доброзичливій формі, про заходи безпеки, то з молодшими дітьми буде добре «програти» ті чи інші ситуації: «Як ти вчиниш, якщо загубився, а якщо до тебе підійшов незнайомий дорослий і просить про допомогу?!»
Вивчіть із дитиною номери поліції й хоча б двох найближчих родичів. В епоху мобільних телефонів діти часто не знають жодного номера, крім власного.
Поясніть дитині, що вона має робити в разі, якщо з ним починає розмову сторонній дорослий, і поясніть, що за жодних обставин дитина не погоджується цьому дорослому допомогти (показати де зупинка, донести сумку або кошеня). Розкажіть, що дорослі люди в останню чергу звертаються по допомогу до дітей!
Розкажіть дитині про те, що підходити до машини, з якої її кличе сторонній дорослий, небезпечно, навіть, якщо до нього звертаються на ім'я!
Обов’язково проінструктуйте дитину, як вона має поводитися в критичних ситуаціях. Особливо важливо, у літній період, проінструктувати дитину щодо заходів безпеки у водоймах! Як показує практика, діти, попри батьківські заборони, бігають до річок і озер, тому інструкції мають бути чіткими й докладними!
Поясніть дитині, що хтось із рідних обов’язково має знати, куди збирається йти сама дитина!
Було б чудово навчити дитину елементарних навичок самооборони. Зараз досить багато секцій навчають цього дітей.
Поговоріть про правила поведінки в інтернеті. Поясніть, що за жодних умов дитина не повинна зустрічатися з дорослим, з яким познайомилася в інтернеті. Так само поясніть, що фотографії людини можуть не відповідати дійсності! Формуйте довірчі стосунки з дитиною. Попередьте, що вона обов’язково має вам сказати, якщо стороння людина призначає зустріч, використовуючи одну із соцмереж. Дівчаткам важливо пояснити, що виставляти фото в купальниках або досить відвертому одязі в мережу не варто!
Якщо ви вирушаєте в подорож або дитина їде без вас на екскурсію з групою інших дітей, обговоріть, як поводитися в разі, якщо дитина загубилася або відстала від групи.

Пам’ятайте, якщо дитина буде знати запобіжні заходи і володіти алгоритмом дій у складній ситуації, це допоможе їй не розгубитися й не запанікувати! Не пошкодуйте часу й сил і обговоріть із сином або дочкою запобіжні заходи та правила поведінки в критичних ситуаціях! Говоріть із дитиною доброзичливим тоном, уникайте «наказів». Будьте готові відповісти на всі запитання.

Поділитись новиною:

Без паніки: як заспокоїти дітей під час війни? Поради психологів

Росія розпочала повномасштабну війну проти України, тому всі почуваються тривожно.

Однак зараз головне – не панікувати і підтримувати близьких, особливо найвразливіших – дітей.

Як говорити з дітьми?

"Коли говорите – зберігайте спокій. Нехай з дитиною говорить та людина, яка найбільш спокійна.

Варто сказати, що ви відповідально ставитесь до ситуації і зробите все, щоби захистити себе і їх.

Армія на варті! Ми готові до відсічі!", – радить Катерина Гольцберг.

Дорослий має демонструвати надійність і спокій.

Психологиня також радить обговорювати "цивільну оборону" як у закладах освіти, так і вдома.

Правила для "цивільної оборони":

✅ Слухати "старшого" – вчителя, батька, маму.

✅ Не сперечатися, слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку зараз.

✅ Домовитися з рідними про зв'язок на випадок втрати мобільного зв'язку, де зустрічатися, де можна переховуватися.

Зараз будуть доречні:

обійми;
гумор;
рутинні справи (сумісні);
квадратне дихання (вдихаємо – затримка дихання – видихаємо – затримка дихання);
комп'ютерні ігри;
пиття теплих (не холодних, не гарячих) напоїв;
розповідання казок, історій, читання дітям вголос;
мультики, серіали;
смачна їжа.

Як заспокоїти дитину?

Психологиня Світлана Ройз рекомендує обійняти дитину, взяти її за руку і сказати:

"Зараз дуже складна ситуація. Сталося те, чого ми побоювалися. І нам важливо бути дуже зібраними і допомагати один одному. Ми разом.

Армія зараз робить усе можливе, щоб ми були у безпеці. Ми можемо чути страшні звуки, навкруги люди можуть боятися. Можливо, нам треба буде перейти у безпечніше місце. Які речі або іграшки ти б хотів взяти з собою?

Ти пам'ятаєш, що зараз дуже важливо робити те, що я говорю. Мені самій страшно. Але я впевнена, що ми впораємося. Наша армія зараз нас захищає".

Якщо є можливість, запропонуйте дитині рух, дихання.
Дайте дитині відповідальність, наприклад, стежити за іграшкою.
Поставте телефон на зарядку і дайте дитині пограти в тетрис чи інші ігри.
Якщо дитина трясеться (або ви бачите страх), можна попросити дитину, щоб вона дуже сильно стиснула вашу руку.
Варто багато обійматися.
Важливо давати по ковтку води.
Чудово, якщо вдасться розсмішити дитину.
Якщо дитина маленька – тримайте животик до живота, як кенгуру, і намагайтеся простукувати долонею спину – 1 легкий стук на секунду.
Покачайте дитину, почніть співати разом.
Пропонуйте вибір із двох дій: ти хочеш пити чай чи воду, дивитись мультфільм чи грати.
Якщо відчуваєте, що в малечі холодні руки та її трусить – розтирайте руки, розмовляйте, давайте пити солодкий чай.

Як адаптувати дітей до нових правил у дитячому садочку. Поради психолога батькам. Адаптація до ДНЗ в умовах пандемії.

Закінчення карантину. Що потрібно знати батькам.

Все наше життя – це адаптація до певних умов. Не буває все гладко і рівно все життя. Ми змінюємося з віком і на це потрібні сили, щоб прийняти і звикнути, ми покращуємо свої умови для життя і на це теж потрібен час, а крім великих змін, є і короткострокові, які наносять удар швидко, але ми і до них звикаємо.

Карантин, наприклад, період, який всіх ввів в стан стресу, витягнув зі звичного ритму життя, змусив зупинитися, подумати і прийняти, як даність. Хтось вдало перечекав, а хтось придумав собі заняття до душі або навчився працювати інакше.

Так,період адаптації до садка після карантину неминучий. Навіть найуважніші, найідеальніші, найтерплячіші батьки, не можемо зараз задовольнити потребу дітей(від3,5 років) уконтактах. Ми невипадково так втомлюємося, діти невипадково вимагають так багато уваги.

Кілька днів поспіль має бути «домашнє завдання» сім'ям з дітьми будь-якого дитсадкового віку: грати з дитиною в дитячий садок. Але нам важливо пам’ятати, що це має бути, і готуватися до цього. Просто зараз намагатися повертатися у звичний режим дня.

Діти дуже відчувають настрій своїх батьків. Нам всім потрібно повернутися до звичного життя. Якщо ви ще не почали готувати до цього своїх дітей, то пора починати:

Починайте згадувати позитивні моменти про дитячий садок (хто йде вперше залучайте уяву вигадуйте казочки про дитячий садочок, читайте якщо важко придумати зараз є безліч інформації в інтернеті, головне зацікавлювати діток).
Нагадайте про улюблених друзів та ігри.
Саме час відновити зв'язок з вихователями і педагогами. Легше адаптація пройде у тих хто матиме уявлення про дитячий садочок.
Поступово повертайтеся до режиму дня (ранкові підйоми, сон в обід).

З дітьми важливо«мріяти».Ми можемо говорити: «А я мрію піти на роботу. Я уявляю, як одягну сукню, туфлі, підберу сережки— які, як тобі здається, пасуватимуть сережки до цього плаття? Давай помріємо, як і ти збираєшся в садок. Ти що хочеш одягнути? А яку іграшку візьмеш? А якою дорогою ми підемо?»— і в уяві«пройдіться»до садочка.

Перший тиждень діти можуть повертатися з садка більш примхливими і перезбудженими, ніж зазвичай.

Будьте турботливішими до найближчого оточення, а передусім до себе. Подбайте про своє самопочуття - висипайтеся, займайтеся тим, що вам до вподоби, балуйте себе приємними дрібницями. Якщо обираєте: заборонити щось дитині або дозволити - ліпше дозвольте. Не встрявайте у дрібні сварки. Слухайте тиху релаксивну музику, дивіться добрі, оптимістичні фільми. У спокійних і впевнених батьків - спокійні та впевнені діти. Головне – це сприятливий психологічний клімат у вашій сім’ї, здорові діти у щасливих батьків. Підготуйте себе до того що дитині добре в садочку там про неї дбатимуть, розвиватимуть, любитимуть, тут вона здобуватиме нові знання,уміння,навички.

Стосовно нових обмежень потрібно розуміти вони можуть виявитися стресовими для дітей та викликати негативні емоції.

Тому вихователі повинні не лише стежити за дотриманням нових вимог, а й допомогти дітям адаптуватися до них. Батьки будьте уважними цікавтеся про безпеку дітей, дізнавайтеся про нові правила, які будуть впроваджені.

Адже що менше тривоги у батьків, то легше дитина адаптується.

Запропонуйте батькам для прощання із дитиною вигадати ритуал, який би нагадував маляті про родину: наклейку на ручку, браслет (дуже дієво переконалася на власному прикладі уявили з донями що це чарівний браслет і кожного разу коли сумно чи хочеться до мами можна торнутися до браслета і одразу згадати що мама любить і зараз посміхається, вона зараз на роботі і обов’язково повернеться і забере із садочка).

Ще важливо те: що в період адаптації у дитини відбувається зміна динамічних стереотипів - раніше сформованих звичок та устрою життя. Додайте до цього й так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні - відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, занурення у себе, плач, хвороби. Щоби адаптація до дитячого садка проходила легше, слід підготувати малюка до того, що скоро у його житті настануть зміни. Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садочку є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадку.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЯСЕЛЬНИХ ГРУП

Як полегшити перебування дитини у дитячому садку

Організуйте життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.

Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди.

Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: „Не слухатимешся – віддам у ясла”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.

Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов'язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться. Досить складно буває маляті оволодіти правилами поведінки в дитячому садку. Особливо погано почуваються діти, яким у сім'ї нічого не забороняли. Перші вимоги вихователя (не бавитися під час занять, їжі, умивання, не хапати за волосся дітей; не брати речі зі столу вихователя тощо) викликають у них образу, а іноді плач. Треба поступово привчати дитину розуміти звернення до неї вимоги: „Не кидай іграшки, тримай у ручках, ось так”, „Треба помити руки, не можна їсти брудними руками”.

Навчіть маля гратися.

Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

Одна з головних причин труднощів перебування дитини в яслах – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оцей злий дядя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей. Гуляючи з малюком, завжди можна знайти привід сказати, наприклад: «Подивись, як лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти всміхнись»; «Підніми газету, що впала в дяді».

Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, учіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м'ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».

Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки. Починають нервувати і дорослі, утративши надію заспокоїти маля. Щоб такого не сталось, учіть дитину користуватися спрощеними, а потім і повними словами (самі вимовляйте слова правильно), звертатися з проханням, відповідати на запитання. Уважна мама звикла розуміти свою дитини і без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини: „Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи-ти”. Дитина повинна знати своє ім'я, розуміти назви частин тіла людини, найуживаніших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти тощо). Дбаючи про це, називайте словами добре знайомі дитині дії та предмети. Наприклад, одягаючи малюка: „Сашко вдягнеться і піде гуляти. Що будемо одягати: шапку, чобітки, пальто”.

Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань,не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до ясел. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добре.
Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не примушуючи батьків турбуватися та переживати. Інші, навпаки, звикають довго, хворобливо, а іноді й зовсім не можуть адаптуватися.

Головне пам’ятайте про розлуку:

вам самим потрібно навчитися розлучатися з дитиною: вгамуйте тривогу і докори сумління через рішення вийти на роботу. Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, - так і буде.Якщо спокійна мама спокійна і дитина. Головне не тікати а придумати ритуал який допоможе дитині Вас відпустити ( дай п’ять, давай потремось носиками, стукнутись кулачками).